За ініціативою Гузенка Максима був поставлений Бібик Мирослав, якому і дістався Буринський район. Той, заручившись підтримкою свого покровителя Максима Гузенка, приїхав у Буринь наводити лад. Однак, не встиг М.Бібик насолодитися владою у Буринському районі, очоливши місцеву районну адміністрацію.
І Буринського району не стало, і адміністрація, яку так недолуго очолював, перестала існувати. Не встиг виконати і завдання, які ставив перед ним його покровитель Максим Гузенко, ще один «Слуга народу». А, може, і встиг, а може і далі виконує, бо ж недаремно очолює ліквідаційну комісію Буринської райдержадміністрації.
З паршивої вівці, хоч вовни жмут Бібик або ж сам вирішив, або ж з Гузенком порадився чи ще з кимось. І почав ліквідовувати майно, яке наживалося не один поколінням Буринської громади, на свій лад. Тягнулося усе: стільці, столи, шафи, килими. Он якого кадра підсунув Гузенко на Буринщину .Темними вечорами та ночами вантажилися на машину і вивозилися по сараях «потрібних» людей. А ось із металевими шафами, простіше -сейфами, нестикуваннячко вийшло. Металоприймальні пункти у Бурині вночі не працюють, тому, залучивши міцну чоловічу силу, сейфи повантажили і потягли на металолом.
Зиск – величезний, бо навіть зрушити з місця найменшого сейфу не під силу одній людині. Скільки М.Бібик з компанією вторгував точно не відомо, але, мабуть, поділився вирученими коштами з Максимом Гузенком. Треба ж віддячувати за посаду. Валяється тепер майно громади, як непотріб…
Далі буде…