Сумчанин Олексій Масюченко з позивним “Водолаз” разом із побратимами останні два місяці обороняли українські позиції на Донеччині. Виявилось, що після бою із росіянами, на одній з них у замерзлій землі залишились тіла загиблих військових. Олексій вирішив їх дістати.
За інформацією бійця, у тому місці зникли безвісти четверо українських військовослужбовців: “Хлопці не вийшли з бою. Коли ми захопили цю траншею, хлопці сказали, там був трупний запах, речі валялися. Я вирішив спробувати пошукати наших хлопців. Я викопав трьох наших і потім викопав ще одного чужого – солдата РФ”.
Земля у траншеї, в якій копав Олексій, промерзла на 40 сантиметрів. Тіла довелось вирубувати лопатами та сокирою, згадує військовий.
“Були морози до мінус п’ятнадцяти. Можливості почекати, коли буде тепло, не було, тому що ми кожну хвилину чекали на ротацію. Боліло все. І коліна, й лікті й суглоби. Тому що сокирою копати 10 годин – це важко”, — розповідає Олексій.
Розкопки тривали близько чотирьох днів, згадує Олексій. У перший же день чоловік знайшов тіло загиблого військового – на руці в нього був годинник, який все ще працював. Потім – були ще троє: один російський солдат та двоє українських.
“Одного викопали, в нього каска була пробита кулями, було видно, що його добивали в потилицю, в бронежилеті, в спині, були дірки від куль, на руці турнікет. Видно, що боєць був поранений. Перевірив його речі, ми знайшли ім’я на куртці, знайшли документи. У другого солдата був хрестик з ладанкою та срібним ланцюжком. Родичі впізнали дерев’яний хрестик”, — говорить Олексій Масюченко.
Відкопував бійців Олексій протягом дня, вночі – чергував на посту. На світанку ж знов вирушав на розкопки.
“Їжу з собою не брав, бо руки мити немає де. У трупній отруті, в трупному запаху, весь брудний. Я пив тільки воду”, — згадує чоловік.
Тіла загиблих, говорить Олексій, відправили на експертизу, після – передадуть родичам. Загиблий російський боєць поки залишається на позиції: “Ми спробували його винести, але почалися обстріли і ми не змогли це зробити, якщо буде можливість його винесуть і поміняють на нашого”.
Після війни, говорить Олексій, бажає повернутися до звичайної роботи – чоловік — керівник пошукового загону “Повернення”, займається пошуком зниклих безвісти бійців часів Другої світової та працює на водолазній станції.
Олексій зараз у відпустці, та за кілька днів повертається у підрозділ.”Я викопав тільки трьох. Десь ще один. Якщо ми повернемось знов на те місце, то ми його теж спробуємо викопати. Це моя робота. Я знаю, як її виконувати, я її виконав”, — говорить військовий.