Отримали наказ відійти від кордону з Росією до Лебедина, а потім знову повернулися до Сум і вже одразу прийняли перший бій на Білопільському шляху, де зупинили одразу дві російські колони.
Це частина історії прикордонника майора В’ячеслава Жигаліна, який з 2014 року став добровольцем до лав прикордонників. У День прикордонної служби, який відзначають 30 квітня, розповідає його історію боротьби.
Прикордонник В’ячеслав Жигалін розповів — потрапив на прикордонну службу у 2014 році, коли почалася війна з Російською Федерацією, служити пішов добровольцем.
36-річний майор В’ячеслав Жигалін зараз — начальник протитанкової прикордонної застави. 24 лютого минулоріч його підрозділ одним з перших розбивав колони російської техніки на Білопільському шляху у Сумах. “Близько 13-ї години дня ми прибули сюди на місце, разом із 81 бригадою, зайняли оборону і буквально хвилин через п’ять ми побачили першу колону, яка йшла по білопільській трасі до нас сюди”, – пригадав прикордонник.
З озброєння, розповідає В’ячеслав, мали СПГ – протитанковий гранатомет, яким і змогли того дня знищили два БТРи, третій підбили. У другій колоні знищили російську БМП та ще один БТР.
“Буквально як ми сюди перемістились ми візуально побачили, що йде техніка, тому думати, де заховатись, де краще стати можливості не було, стали прям на дорозі і звідси вели вогонь. Дуже багато техніки цивільної йшло в місто Суми, Конотопська та Білопільська траси. І коли вони бачили, що ведеться бій, хто в паніці вибігав, машину кидав посеред дороги, хто намагався проїхати, хто намагався розвернутися, тим самим перекривали дорогу і ведення вогню було неможливим, доводилося стріляти пострілами в гору, щоб люди розуміли, що вони заважають”, – розповів В’ячеслав.
Після цього бою прикордонники відійшли до Лебедина, де разом з бійцями 81 бригади та нацгвардійцями не дали ворогу зайти до міста. Найближче танк підбили за 2,5 км від своїх позиції, згадує В`ячеслав: “Перші п’ять днів були тяжкими, тому що колони росіян йшли з двох напрямків на місто Лебедин, бої точились в безпосередній близькості до самого міста”.
Одним із завдань підрозділу В’ячеслава став підрив мосту у Бішкіні, аби унеможливити по ньому прохід російської техніки. З допомогою безпілотника вони вистежували російські колони та передавали координати ЗСУ, а також нищили техніку ворога й самі. Під час одного із завдань взяли в полон 22 російських солдатів.
3 березня по позиціях українських захисників військові РФ нанесли перший авіаудар. “Дві бомби лягли як раз по центру нашої позиції. У нас був один двохсотий нацгвардієць і два 300-х з мого підрозділу протитанкової застави. Слава Богу після того з людьми все було добре з військовослужбовцями і 10 березня по нас повторно нанесли авіаудар, бо ми знаходились безпосередньо біля електровузла лебединського, вони хотіли знищити цю підстанцію, відповідно безпосередньо скидали і по нас. Після другого бомбардування всі живі, здорові, тримали оборону”, – розповів прикордонник.
Вже після 10 квітня минулого року підрозділ В’ячеслава повернувся до служби на кордонах Сумщини. У березні 2022 року указом президента чоловіка нагородили медаллю “За військову службу Україні”. Найбільше ж досягнення за рік повномасштабної війни — те, що усі у його підрозділі вижили, вважає майор.
“Усвідомлення того, що братів у нас там точно немає, на кордоні з Україною. Згуртованіші стали це 100%, більше стали один одному допомагати в тій чи іншій ситуації. Немає вже того: не хочу, не буду, не можу. Всі зрозуміли, що плече друга, то як бетонна стіна. Всі намагаються один одному допомогти”, – розповів чоловік.
Найбільша ж мрія самого В’ячеслава з перемогою України створити власну сім`ю.