Останнім часом почастішали обстріли росіянами Зноб-Новгородської громади. Обстрілюють громаду кожного дня по кілька разів. Як живе прикордонна громада, скільки людей виїхало, як збирають врожай — розповів начальник відділу фінансів, економічного розвитку та інвестицій виконавчого комітету Зноб-Новгородської селищної ради Леонід Сотніков.
Що наразі відбувається у Зноб-Новгородській громаді?
Відбувається те, що і у всіх по прикордонню, і в Середино-Буді, і у Зноб-Новгороді. Вони (прим. авт. – російські військові) стали інтенсивніше обстрілювати, застосовують РСЗВ, раніше таке якщо і траплялося, то це були поодинокі випадки.
Як ви думаєте, з чим пов’язана така інтенсивність обстрілів?
Вони хочуть відвернути увагу ЗСУ з інших напрямків, щоб більше наших військових були сконцентровані на прикордонні.
Як реагують мешканці, виїжджають?
Масово виїжджають. Місто Середино-Буда – це моє рідне місто. На сьогодні воно пусте, стає “містом-привидом”. Є такі будинки, які пошкоджені й там навіть нічим не забиті вікна, їдеш вулицею, а з вікон будинків видно побутову техніку, все стоїть. Зноб-Новгород знаходиться далі від кордону, на відміну від Середино-Буди, яка взагалі стоїть на кордоні. В Зноб-Новгородській громаді з таких населених пунктів, як Нововасилівка, люди вже виїхали майже всі. Було 120 мешканців, а залишилося 3-4 людини. Це люди похилого віку, які говорять, що їм все одно де помирати. А цей населений пункт обстрілюють, як і Середино-Буду – постійно та інтенсивно.
Як налагоджено навчальний процес у населених пунктах 5-кілометрової зони?
У Нововасилівці ми давно закрили школу, раніше дітей підвозили до найближчого навчального закладу у Зноб-Трубчевську, але це село також входить до 5-кілометрової зони. Школа там існує, але все майно евакуйоване до іншого навчального закладу, навчання відбувається онлайн. Та ніхто і не дозволить вчитися в іншому форматі.
У нас в Зноб-Новгороді є професійний аграрний ліцей, і вже вчетверте його приміщення опиняються під обстрілами. Був пошкоджений навчальний корпус, 48 вікон було розбито ударною хвилею, нещодавно пошкоджень зазнала будівля гуртожитку, а там є укриття, побудоване ще за радянських часів. Невідомо, чи обстрілюють заклад саме через це укриття, бо військових там немає, там взагалі нікого немає.
Триває другий етап евакуації з населених пунктів 5-кілометрової зони, куди запропонували виїхати мешканцям вашої громади та які умови проживання надали?
Ми людей вивозимо у більш віддалені від кордону села громади. Дехто виїжджає сам у Шостку, Суми. Більшість мешканців Нововасилівки переїхали у Зноб-Новгород, також села Кренидівка, Кривоносівка, Хильчичі, Журавка. Ці села віддалені від кордону, але РЗСВ “Град” дістає і туди. На мою думку, якщо проводити евакуацію, то її потрібно проводити не з 5-кілометрової зони, як приклад наведу Середино-Буду, яка взагалі знаходиться на кордоні і коли відбуваються обстріли, то її перестрілюють і обстрілюють ті села, які не входять у 5-кілометрову зону.
Для того, щоб був ефект, на мою думку, як місцевого мешканця, евакуація повинна бути мінімум з 10-кілометрової зони. Допоки не підвищилася інтенсивність обстрілів, мешканцям пропонували виїжджати, а вони не погоджувалися, як тільки інтенсивність обстрілів зросла, вони почали виїжджати, бо зрозуміли, що краще залишитися без майна, але живим.
Більшість людей ставлять питання: “А куди нам їхати?”. Той, хто має родичів або кошти, вже давно виїхав. А ті будинки, у які пропонують переселитися, потребують великих фінансових вкладень, бо в них тривалий час ніхто не жив. Ми на евакуацію з бюджету громади виділили 600 тис. грн. Закривали питання паливно-мастильних матеріалів, оплачували послуги з перевезення людей, намагалися мінімізувати їх витрати на переїзд. Це, переважно, стосувалося мешканців Нововасилівки. Бо цей населений пункт був відрізаний від інших сіл громади, адже там було підірвано місток, люди самі намостили хоч якусь переправу, але у будь-якому випадку, навіть якби не було оголошено евакуацію, потрібно було б щось вирішувати. Взимку туди б взагалі ніхто не проїхав.
І екстрені служби не змогли б доїхати?
Там вже були випадки, коли в результаті обстрілів, були пошкоджені мережі й енергетики відмовилися туди їхати. Відновлювали електроенергію місцеві енергетики, але і вони вже виїхали.
Наразі триває збирання врожаю, скільки відсотків вдалося зібрати?
Те що посадили місцеві аграрії, те вони і збирають. Вони не садили там, де постійно тривають обстріли. Засівали кукурудзу і соняшник, наразі збір врожаю триває.
Попри обстріли, які напрямки плануєте розвивати?
Ми подавали безліч проєктів: ремонт дороги комунальної, техніку. Нам не дають кошти, бо ми у зоні ризику. Ніхто не хоче вкладатися у те, що може бути пошкоджене. Але, на мою думку, вкладатися потрібно. Необхідно показати людям, що про них все одно дбають.