У цивільному житті Олександр Школьний працював лікарем-невропатологом у КНП “Центральна міська клінічна лікарня”. До добровольчого батальйону “Госпітальєри” чоловік приєднався відразу після повномасштабного вторгнення. Наразі військовослужбовець служить “на нулі”.
Військовий каже, потрібно захищати країну, в якій живеш, тож, підписавши контракт, став бойовим медиком. За його словами він з побратимами врятували близько 700 людей.
Був військовослужбовець-молодий хлопець 23 роки. Прилітає міна і йому відриває дві кістки. Молодий хлопець і внутрішньо дуже шкода. Ти розумієш, і він розуміє, і він каже: хоч би одну, не важливо, праву чи ліву, але ж чому дві?
За словами Олександра, часом є кілька хвилин на порятунок бійця і жодного шансу на помилку. За час вторгнення медики навчились працювати в польових умовах, втім робота на передовій відрізняється з роботою в цивільній медицині.
За словами військового, достатньої підготовки та практики, жити за законами війни вдається не кожному.
Воїн — це високо злагоджений механізм, який мотивований, який навчений, який прийшов сам і знає, навіщо він сюди прийшов. А не той, що його спіймали на вулиці, дали повістку до військкомату, привезли туди де він пройшов навчання місяць і він воїн. Він не воїн. Він такий же інженер тільки уміє якось тримати автомат.
Бойовий медик Олександр Школьний мріє про перемогу.
Тільки ось ціна перемоги— ти кажеш “Слава ЗСУ” і зі своїм чоловіком ти на лижах, а десь “Слава ЗСУ”— у матері портрет чорною стрічкою перемотаний і хлібинка на чарочці. Якби одне суспільство, одні люди, а цінності різні. Перемога залежить від кожного з нас.
Олександра Школьного нагороджено почесною медаллю Медичного добровольчого об’єднання “Госпітальєри” — “За збереження життя”.