Спільним розпорядженням Роменської районної державної адміністрації – районної військової адміністрації та Роменської районної ради за мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового обов’язку, захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України ДУДКА Юрій Андрійович занесений до Книги Пошани Роменського району (посмертно).
ДУДКА Юрій Андрійович народився 21 грудня 1980 року у селі Хоминці Роменського району Сумської області. Закінчив у 1999 році Сумське ВПУ-11 (зараз Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту) здобувши професію машиніста автомобільного крану.
Після служби в лавах Збройних Сил України працював у службі державної охорони. З 2001 року працював у Кременчуці на сталеливарному заводі водієм, а з 2013 року на Крюківському вагонобудівному заводі водієм автокрану.
З початком військової агресії звернувся до Кременчуцького військкомату з бажанням захищати Україну, звідти був направлений в селище Черкаське Дніпропетровської області, де підписав контракт і в складі 93-ї механізованої бригади відправився в зону бойових дій.
З серпня 2014 року охороняв селище Грабське під Іловайськом. Загинув Юрій Дудка, солдат, мінометник 93-ї механізованої бригади, 29 серпня 2014 року під час свого останнього бою, прикриваючи вихід наших військ з Іловайського котла так званим «Зеленим коридором» на дорозі поміж с. Многопілля – с. Червоносільське – с. Осикове.
«29 серпня потрапили в Іловайський котел, коли пройшов обстріл колони, Юра з бойовим побратимом пішли міняти пробите колесо, після цього я більше його не бачив», – розповів бойовий побратим Сергій.
Як розповідають бойові побратими та директор Крюківського вагонобудівного заводу Герман Герцен, Юрій завжди посміхався, був добрим, справедливим, для друзів віддавав останнє.
10 квітня 2015 року близько тисячі кременчужан прийшли на площу Незалежності у місті Кременчуці попрощатися з 34-річним Юрієм Дудкою, бійцем 93-ї окремої механізованої бригади, який загинув в серпні 2014 року. Спочатку Юрій був похований на Краснопільському цвинтарі у місті Дніпро як невпізнаний герой. Лише за тестами ДНК рідні знайшли сина, чоловіка, батьки та вирішили перепоховати Юрія у рідному селі Хоминці Сумської області поруч з молодшим братом Володимиром на батьківській землі, яку вони захищали з честю.
У Юрія залишилося дві доньки та мати, яких він дуже любив.
Юрій Дудка нагороджений:
– орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) згідно з Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»;
– відзнакою «За вірність народу України» І ступеня (посмертно) згідно з рішенням Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2015 р.;
– «Іловайським Хрестом» (посмертно);
У жовтні 2018 року до Дня захисника України в Сумському вищому професійному училищі будівництва та автотранспорту (ВПУ-11) відкрито пам’ятну дошку на честь випускника 1999 року, воїна АТО – Юрія Дудки.
Вічна шана та пам’ять полеглому Захиснику України!