Покинуті хати у селі Капустинці, що у Синівській громаді Роменського району, стали оселями для майже двох сотень переселенців. Ідея безплатно надавати житло людям, які рятуються від обстрілів, виникла у старости Світлани Кулинич. Як переселенці облаштовуються на нових місцях та хто їх підтримує — у матеріалі Суспільного.
Ніна Власенко з чоловіком та шістьма дітьми переїхала від обстрілів з села Ходине, розташованого за пів кілометра від кордону з Росією.
“Ми їхали, навіть ложки забули. Нам ложки принесли і чашки принесли. Голова нам дуже допомогла з документами. Багато питань нам допомогла сільська рада вирішити. Всі дуже добрі. Дуже вдячні волонтерам. Вони нам і з меблями допомогли, і з продуктами. Зідзвонюємось, спілкуємось з ними. Газом тут протоплюємо, бо тут взагалі немає іншого опалення, як газ. Готуємо на грубі, так дешевше трохи. Бойлер у нас є ванна”, — розповіла пані Ніна.
Крім безоплатного житла родині допомогли і з роботою. Донька пані Ніни Карина працює практичним психологом та навчається на третьому курсі педагогічного університету.
“У нас є чотири магазини, є ФАП, гімназія. Дитячий садочок минулого року закрили, але ми відкриваємо, зараз беремо ліцензію на дошкільну освіту”, — сказала Світлана Кулинич, староста Капустинського старостинського округу, та додала, що разом з односельцями намагаються зробити так, аби переселенці почувалися частиною громади:
“Деякі з них приїздили взагалі без нічого. Їм жителі села приносили: той — стільчик, той — ліжечко, той — якийсь килимок, хтось — доріжку. Щоб вони у нас відчували себе добре”.
Нині в селі є ще понад десяток порожніх будинків. Господарі не проти надати майно в користування.
“Зараз закуповують модульні будинки, модульні містечка. А чому не розвивати села? Чому не стоїть питання про те, щоб підняти село? Зараз у селах скільки є будинків”, — сказала Світлана Кулинич. За її словами, до повномасштабної війни у селі було 620 жителів. За три роки село прийняло 169 переселенців.
“Коли трохи ситуація покращилася в Сумах, деякі люди повернулися назад. Нині у нас 54 ВПО. Ми їм надавали будинки. Проживають вони безплатно в цих будинках. Деякі купили. Є і багатодітні сім’ї, і пенсіонери. Приймали ми всіх, хоча пріоритет для нас сім’ї з дітьми. Ми хочемо зберегти школу і, звичайно, діти для нас у пріоритеті. Їм ми надаємо будинки покращені. Щоб були умови там і вода і газ. Щоб дітям було комфортно”, — зазначила староста.
Головна проблема села — логістика, додала пані Світлана:
“Якби нам зробили дорогу, щоб налагодилась логістика, думаю, до нас би приїхали такі соціальні заклади, дитячий будинок. Я мрію про те, щоб у нашому селі був дитячий будинок. Приміщення у нас є. Хочеться, щоб люди приїздили”.