Чи такий страшний коронавірус, як його малюють? Наскільки виправданим було запровадження жорсткого карантину і коли з нього варто виходити? Що важливіше: життя людини, чи втрата доходів?
Простих відповідей на ці запитання немає. Але відповіді все ж треба знаходити, бо ціна помилки може бути занадто високою, – переконаний сумський правозахисник Олександр Соколов. Інтерв’ю з ним – це спроба тверезо оцінити новітні загрози та зрозуміти, як захистити сумчан від біди.
– Олександре Олеговичу, чим довше люди знаходяться на карантині, тим популярнішими стають теорії про перебільшену загрозу коронавірусу, про таємну «всесвітню змову», про те, що Covid–19 – це вигадка, розтиражована ЗМІ. Натомість, Ваша команда ще три місяці тому почала буквально бити на сполох, попереджаючи людей про небезпеку. Сьогодні Ви не змінили свою думку?
-Давайте відразу розставимо акценти: небезпека існує кожного дня, відносно кожної людини. І рівень небезпеки одночасно залежить івід поведінки кожного з нас, і від суспільства в цілому.
Якщо, наприклад, на будівельному майданчику нехтувати правилами охорони праці й ходити без каски, то ви для себе значно підвищуєте рівень загроз, які і без того існують. І навпаки, додержуючись певних правил поведінки, ви особисто можете знизити рівень небезпеки, хоча 100-відсоткової гарантії, що вам нічого не загрожує, все одно не буде.
Аналогічна ситуація і з коронавірусом. Безумовно, загроза існує. Італійці, французи, американці, британці, які знаходяться в епіцентрі подій, звичайно більше це розуміють, ніж, скажімо, мешканці Сум, де кількість хворих не перевищує 12 осіб. Але в таких питаннях не можна впадати із крайності в крайність. Хоч паніка і нагнітання істерії, хоч легковажність і нехлюйство – це хибні і небезпечні варіанти поведінки в таких кризах. Має бути холодний розум, твереза оцінка ризиків та чіткі дії по захисту себе, своїх рідних і оточуючих від можливого захворювання.
Ось цей приклад правильної поведінки під час будь-якої кризи має подавати держава, своїми вчасно прийнятими ефективними рішеннями.
-Можливо, у цьому і проблема? Адже і в січні, і в лютому, і в березні ми в Україні чули тільки: «Все під контролем». А виявилося, що навіть елементарні медичні маски у нас – на вагу золота. Про які чіткі дії, своєчасність та ефективність можна говорити?
–Для мене очевидно, що станом на середину березня країна виявилася неготовою до епідемії.
Коли ця критична ситуація виникла, то виявилося, що немає нічого: ні масок для людей, ні спеціалізованих захисних костюмів для лікарів, ні апаратів штучної вентиляції легенів, ні навіть тестів на виявлення вірусу.
Про що говорити, коли на початку лютого наша команда була єдиною в місті, хто підготував, надрукував і роздав сумчанам понад 10 000 пам’яток Всесвітньої організації охорони здоров’я про симптоми коронавірусу і рекомендації по захисту людей від нього. Не чиновники, не депутати, а моя команда волонтерів роздали сумчанам вкрай необхідну інформацію, яка, до речі, актуальна і зараз.
-І з Ваших слів, і з коментарів багатьох експертів виходить, що і країна в цілому, і регіони почали реагувати на епідемію із серйозним запізненням?
-На моє переконання, багато рішень приймалося вже навздогін, а не на випередження. Що, для когось у лютому чи березні було таємницею, що забезпеченість сумських медиків практично на нулі? Звичайно, коли розвалена епідеміологічна служба, коли немає чіткого плану дій, немає засобів захисту й тестів на виявлення вірусу, то які ж ефективні та своєчасні рішення в таких умовах можуть прийматися? Тому і виходить, що введення карантину в українських реаліях – вимушений крок, який дозволяв хоча б забезпечити лікарні всім необхідним.
Ще до ведення карантину наша команда першою в місті вийшла з вимогою скликати позачергову сесію міської ради і перерозподілити бюджет (в тому числі й 42 мільйони так званих «депутатських коштів», на які міські депутати мали б попіаритися на своїх округах перед виборами) на користь сумських лікарень і медиків. Спочатку було наше звернення, потім ми зареєстрували офіційну петицію на сайті міськради, потім питання сесії порушили окремі міські депутати, і врешті –в кінці березня сесія відбулася, необхідні рішення проголосували. Але ж майже два тижні було згаяно!
Більше того, подивіться на ефективність обраних від Сум народних депутатів: хоч якась «благодійна допомога» від їхнього імені почала надходити до лікарень через 3-5 тижнів після початку епідемії. А лютий і більшу частину березня їх було не видно, і не чутно. Хоч їх можливості набагато більші, ніж можливості тих же сумських підприємців.
Це в той час, коли на ринку медичних засобів розпочинався шалений ажіотаж, коли той же антисептик ще вчора можна було купити сотнями літрів, а зранку він весь вже був розкуплений.
Знову ж таки, наша команда була першою, хто за власні гроші, без жодної копійки з бюджету, в умовах тотального дефіциту знаходив, купував і доставляв до сумських лікарень захисні костюми для лікарів та медичні окуляри; дезінфекційних засобів ми завезли більше сотні літрів. Невдовзі нашим медикам почали допомагати інші підприємці й благодійні фонди, і я добре пам’ятаю, з якою вдячністю лікарі зустрічали кожен вантаж.
Тобто все робилося буквально «з коліс», на голому ентузіазмі сумських підприємців весь той час, поки на повну силу не запрацювала бюджетна сфера.
-Поговоримо про ще одне Ваше починання: ініціатива «Купуй у сумчанина, підтримай своїх!» сьогодні переросла у повноцінний рух на підтримку місцевого бізнесу. Ви справді вважаєте, що при епідемії проблеми підприємців такі ж важливі, як і проблеми медиків?
-Дивіться, більше 10 років я займаюся приватним підприємництвом. Жодного дня в житті я не отримував «зарплату з бюджету». Тобто я один із десятків тисяч тих, хто НЕ годується з державної казни, а навпаки своїми податками її наповнює.
Тому я дуже добре розумію: якщо малий та середній бізнес зупиняться, то в місті житимуть лише пенсіонери, бюджетники та безробітні з центру зайнятості.А звідки ж тоді в бюджеті візьмуться гроші?У підсумку ми швидко отримаємо зростання злочинності, зубожіння людей, занепад міста.
Тепер, розуміючи цю формулу, давайте подивимось на нашу ініціативу. Її сенс в тому, щоб місцеві підприємці під час карантину хай і зменшили обсяги своє роботи, але не закрилися зовсім і не збанкрутували. Потрібен споживчий попит, навіть мінімальний. Я звернувся до сумчан, у яких є такі можливості: купуйте якійсь товар, замовте послугу, будь-яку дрібницю у наших сумських підприємців, щоб у них зовсім не зникали обігові кошти.
Власний приклад: в одній із місцевих пекарень, де офіційно працює багато молоді, я за власні грошізробив велике замовлення для наших лікарень.
І таких варіантів дій багато. Врешті решт, купіть для своєї родини курку чи овочі у знайомих із села, які не можуть торгувати на ринку. Якщо говоримо про органи влади – зменшіть підприємцям оренду і податки, замовте дистанційно послуги (транспортні, поліграфічні, будь-які)…
Ще один власний приклад: з перших днів карантину всіх своїх орендарів-підприємців, що змушені тимчасово не працювати, я повністю звільнив від орендної плати.
-От якраз і ключове питання: карантин. Чи виправданий він був взагалі? І чи потрібен він такою ціною – ціною зупинки, завмирання всієї країни?
-Давайте відповімо на це питання так, як говорили на початку інтерв’ю: без панічних настроїв «все пропало», і без зайвої легковажності. З тверезим розрахунком і чітким розумінням ситуації.
Чи є Covid-19 небезпечним для життя? Так. Чи готова була країна рятувати «важких» пацієнтів, якщо їх рахунок піде на тисячі? Ні, не готова.
Отже, щоб виграти час і підготуватися, щоб вивчити досвід іноземних медиків, щоб з’ясувати фактичну кількість захворюваних, обмежити кількість контактів між людьми і загальмувати поширення вірусу – карантин в українських реаліях, на моє переконання, був однозначно потрібен. Порівнювати Україну зі Швецією чи навіть Білорусією – це, як на мене, не зовсім вірно. У кожної країни свій рівень підготовки до надзвичайних ситуацій. Який рівень підготовки був у нас, ми вже всі розуміємо.
Тепер друге питання: що важливіше, здоров’я нації, чи добробут людей (економіка)? Відповідь же очевидна: не може бути ефективною охорона здоров’я в країні з мертвою економікою; яка медицина, коли немає грошей? Який імунітет, коли нормальне харчування стає недосяжним?
Тому я впевнений: поки за показниками добробуту людей ми не впали до рівня сомалійських аборигенів, умови і правила карантину треба терміново змінювати.
-Ви сказали «змінювати умови карантину», а не скасовувати його взагалі. Чому?
-Бо епідемія – це не жарти. Але якщо держава хоче зменшити ризик розповсюдження коронавірусної хвороби шляхом виключно самоізоляції населення, і при цьому не пропонує людям компенсацій, то для мене очевидно, що це утопічна ідея. А в умовах подвійних стандартів, коли одним дозволяють працювати, а іншим – ні, то тим паче.
Я розумію, що держава немає можливості роздавати гроші всьому населенню. Тому влада і повинна, причому якнайшвидше, знайти ефективний баланс і змінити умови карантину.Таким чином, щоб люди могли себе забезпечувати самостійно, якщо держава неспроможна їх утримувати і відшкодувати понесені втрати.
ІП