поспілкувався з сумчанами, які живуть за кордоном. Вони розповіли про карантинні обмеження у країнах, в яких проживають зараз, а також поділилися власними спостереженнями. Чого потрібно дотримуватися за новим режимом та як чинить влада — читайте у цьому матеріалі.
Сергій Полковніков-Німеччина, місто Берлін
Ми з дружиною живемо на найбільш населеній вулиці міста і саме в цьому районі найвищий показник інфікованих. Стараємося виходити на подвір’я не більше ніж раз на тиждень. Тому поступово перейшли на доставку їжі, тож хіба з вікна помічаємо, що людей на вулиці стало менше.
Справді, дозволено виходити за нагальної причини і не більше двох. Більш того, це враховується якщо ви живете разом. Коли просто друзі або знайомі, то маєте дотримуватися дистанції. Хоча займатися спортом на подвір’ї можна, але за умови якщо ти сам. Також над парками літають гелікоптери і перевіряють ситуацію. Коли помічають скупчення людей, то приїздять наряди поліції та штрафують або ж відправляють додому.
Дехто не погоджується з правилами, навіть виходять на протести із закликом, що це порушення фундаментальних прав. Та поліція дуже швидко це припиняє і декому навіть виписує штрафи.
Зараз ситуація поліпшується, але ще два тижні тому реєструвалося по 300-350 нових випадків зараження. На сьогодні кількість таких випадків менша, близько 80 на добу. Взагалі статистика за останній тиждень впала, тому у людей з’являється надія на краще. Та розраховувати, що тепер все буде добре не варто. Після великодніх свят самі побачимо, яка ситуація.
Мені до вподоби, що у людей немає проблем з інформуванням, адже телебачення надає нові факти з приводу пандемії. Оскільки я не користуюся телевізором, то читаю новини на німецькому веб-сайті «Tagesspiegel». Там щодня публікуються новини з приводу кількості інфікованих та тих, хто вилікувався. Я не відслідковую інформацію стосовно всієї Німеччини, тому з приводу загальної ситуації сказати не можу. Але нещодавно у фейсбуці натрапив на платну рекламу з відеозверненням Ангели Меркель, яке до цього транслювали на всіх телеканалах. Це роблять для того, щоб навіть нетелевізійна аудиторія знала про основні речі. Більш того, відео мало субтитри і можна було дивитися німецькою, англійською, російською та іншими мовами.
Наскільки я знаю, то влада не планує припиняти обмеження, але пообіцяли подумати з приводу послаблень у травні. Це буде поступове повернення, яке триватиме до кінця року, за умови якщо не буде нових спалахів хвороби. Також звертають увагу, що вони багато надій покладають на вакцину. Тому поки карантин не закінчився, ми з дружиною навіть зробили дошку з ідеями, які б хотіли втілити після обмежень. Думаємо, що підемо до улюбленої кав’ярні, замовимо каву з тостом і насолоджуватимемося теплим сонечком.
Софія Заратуйко –Канада, місто Торонто
Про початок карантину мені сказав чоловік або друзі, навіть не пам’ятаю. Справа в тому, що телевізора у нас немає і я не дуже слідкую за місцевими новинами. Та це не завадило тому, щоб моє життя змінилося з вертикального в горизонтальне положення.
Зараз я майже увесь час знаходжуся вдома, рятують лише друзі, які інколи заходять в гості. Раз на два-три дні можу вийти до магазину за продуктами, на цьому поки все.
Працюють лише продовольчі крамниці, аптеки й алкомаркети. Дитячі майданчики, спеціалізовані магазини та парки відвідувати не можна.
Хоча навіть під час походу до крамниці люди справді дотримуються дистанції у два метри під час черг. Всіх обов’язково впускають, але поступово, це також важливо. Загалом помітила, що дехто ходить в захисних масках та рукавичках, а дехто може і не використовувати. Хоча кілька разів навіть зустрічала людей в лижних окулярах та масках одночасно. Особисто я обходжуся без цього, але вдома обов’язково дезінфікую телефон та мию руки. Паніки не відчувається, але кілька днів тому кількість виявлених захворювань на COVID-19 сягнула 16 000 осіб. Як на мене, це не високий показник, якщо порівнювати з кількістю жителів. Тим паче, коли брати до уваги Штати, то у нас взагалі більш-менш нормально.
[su_row][su_column size=”1/2″ center=”no” class=””]
[/su_column] [su_column size=”1/2″ center=”no” class=””]
[/su_column][/su_row]
Ситуація нестандартна тим, що через пандемію є люди, які втратили роботу. Та за певних умов деяким з них виплачують по 2 000 канадійських доларів на місяць і це триватиме протягом чотирьох місяців. Моєму чоловіку вдається заробляти кошти і зараз, тож він п’ять днів на тиждень працює в кафе на доставці їжі. У мене роботи поки що немає. Влада знизила ціни на електроенергію, адже люди почали частіше бути вдома і користуватися такими послугами. Більш того, коли людина в умовах карантину не може заплатити за оренду житла, то власник не має права її виселяти.
Ольга Каміонка –Польща, місто Олкуш
Місяць тому в нас почали запроваджувати обмеження. Спочатку люди сміялися, ба навіть нарікали. Вже зараз народ почав ставитися більш свідомо, адже у Польщі виявили 6 000 випадків коронавірусу. У нас зачинили всі заклади освіти, пізніше торгівельні центри, ресторани, кафе та костели.
Більшість установ працюють дистанційно, серед них дитячі садочки, школи, що проводять онлайн-заняття, костели також ведуть служби в такому режимі, рецепт на ліки можна отримати за допомогою інтернету, навіть всі адміністративні послуги щодо документів можна отримати не виходячи з дому.
Міжміські автобуси також змінили свій графік, раніше їздили раз на п’ять хвилин, а зараз лише раз на годину. На початках люди дуже обурювалися, адже кожного дня їм треба було їздити на роботу. Справді, наше містечко розташоване між двома великими містами. Їхати хоч до Кракова, хоч до Катовіце – 30 км, тому більшість працює там. Як на мене, такі обмеження нормальні. Адже у деяких людей є власні автівки і не складає проблеми дістатися до роботи. Відтепер можна виходити в аптеку, магазин та вигуляти собаку.
Людей дуже розізлило, що забороняється прогулюватися парком або ж лісом. І все це справді контролюється, адже є встановлені камери навіть там.
В будь-якому разі патрулює поліція і може зупинити як пішохода, так і автівку. Також ввели обмеження на пересування неповнолітніх осіб. Наприклад, коли людині немає 18 років, то і вийти на вулицю без батьків не має права. Дивно, адже у Польщі є ті ж самі українські студенти, яким просто ще не виповнилося 18. Та водночас є нововведення, що мені дуже сподобалося. Наприклад, у продуктових магазинах, на пошті та аптеках запровадили окремі години для пенсіонерів. Влада розуміє, що вони найбільш вразлива категорія населення, тому їм необхідно зменшити контакт з молодими людьми.
[su_row][su_column size=”1/2″ center=”no” class=””]
[/su_column] [su_column size=”1/2″ center=”no” class=””]
[/su_column][/su_row]
Дуже зручно, що у нас є можливість дізнатися новини за допомогою телебачення, інтернету, локальних газет та міської адміністрації. Більш того, кожного дня адміністрація надає оновлену статистичну інформацію з приводу вірусу та подальших дій. Загалом влада обіцяє, що польські кордони відкриють після третього травня, а школи мають відчинитися після 26 квітня. Та подейкують, що до вересня діти взагалі не вийдуть до навчальних закладів. Як на мене, життя після карантину не стане одразу таким, яким було раніше, тому коли знімуть обмеження, необхідно щоб вони все одно залишалися в нашій свідомості.