Людмила –військовослужбовиця одного з прикордонних підрозділів 5 прикордонного загону.
За фахом жінка – вчителька фізичної культури, віддала цій справі 30 років життя, говорить діти – це радість і відрада.
Саме робота у школі, колектив, учні свого часу підтримали Людмилу у важкі часи: ще до початку широкомасштабної війни жінка втратила двох синів, які були військовослужбовцями і захищали нашу державу.
У 2021 році Людмила прийняла рішення – доєднатись до лав Державної прикордонної служби, де служить до сьогодні.
«Коли заходиш до навчального закладу, відволікаєшся, забуваєш про все погане, одним словом живеш шкільним життям. Але я все одно відчувала, що маю щось зробити заради пам’яті своїх синів. Тому призвалася до лав Державної прикордонної служби України», – говорить Людмила.
За ці роки, додає жінка, звикла до служби і колективу. Говорить: відчуває, що таким чином робить свій внесок у захист держави і майбутню перемогу над ворогом.
«У нас дружній та злагоджений колектив, де панує дружба і взаємодопомога. Сьогодні найголовніше, чого ми чекаємо і до чого йдемо – це Перемога і ми маємо зробити все для того, аби її досягти», – наголошує Людмила.