Майже два з половиною роки перебував у російському полоні оборонець Маріуполя Сергій Овчаренко з Кролевця. Кілька тижнів тому, 14 вересня, під час чергового обміну полоненими військовослужбовця повернули в Україну. Про пошуки свого сина, місяці очікування обміну та мить зустрічі розповіла Суспільному його мама, Галина Овчаренко.
Галина Овчаренко розповіла, обидва її сини стали на захист країни у 2014-му році. Молодший Сергій приєднався до полку “Азов”, але за п’ять років за станом здоров’я звільнився. На початок повномасштабної війни він був за кордоном, та повернувся і приєднався до війська. Спочатку брав участь у боях за Київщину, потім обороняв Маріуполь.
“Вони спочатку були у порту, брали участь у бойових діях. А потім 15 квітня вони заходили в “Азовсталь”. І з 15 квітня вони вже брали участь в його обороні”, — розповіла жінка.
За місяць, 20 травня, виконуючи наказ головнокомандувача про вихід з Азовсталі, Сергій Овчаренко з побратимами потрапив у полон, розповіла пані Галина.
“Це самий крайній був вже вихід з Азовсталі. Їм обіцяли 3-4 місяці. Через те, що це був останній день, коли ми з ним спілкувались, він сказав: “Нічого не знаєш, все буде добре. Чекайте вдома, я скоро повернусь”. Але ці 3-4 місяці затягнулися в довгі 848 днів”, — додала Галина.
За цей час жінці надійшло кілька звісток про її сина.
“Просто повідомляли: “все добре, тримається, чекає обміну”, — зізналася мати оборонця.
Упродовж 28 місяців, розповіла пані Галина, вона жила мрією повернути сина додому. Робила, каже, для цього все, що могла:
“Я за нього дуже багато їздила в Київ. Були такі місяці, що я й по чотири рази на місяць їздила в Київ. Намагалася зустрічатися з усіма, хто може допомогти. Але… але“.
Брала участь жінка і в різних акціях та мітингах на підтримку військовополонених та зниклих безвісти захисників. Вдома підтримували й надавали сил боротися далі рідні, а також інші родини захисників Маріуполя, з якими згуртувалися під час війни.
“Це наша родина. Це люди, з якими можна поговорити. Те, що в тебе на душі розповісти їм, вони розповідали своє. Дуже люди всі співчували. Але я то знала, що моя дитина жива, що він вийшов у полон. А дуже багато родин не мають звістки, люди безвісти зниклі. І держава повинна їх шукати”, — поділилася Галина.
Кілька тижнів тому, 14 вересня, під час чергового обміну полоненими, Сергій Овчаренко повернувся в Україну.
“Почала моніторити канали: обмін вже йшов. І тут мені приходить на телефон смс: «Тримайтеся. Вірю, обов’язково все буде добре». А я пишу: «За шо триматися? Як вірити? Сьогодні йде обмін: Сергій є?». Двадцять хвилин тиші. І через 20 хвилин мені телефонує ця сама людина і говорить: «Сергій в Україні, чекайте, він з вами зв’яжеться”, — розповіла мати Сергія Овчаренка.
Перші слова сина після звільнення, розповідає пані Галина, вона запам’ятає назавжди:
“Мамочка, я вдома, не плач. Я вдома”.
Нині Сергій Овчаренко проходить реабілітацію. За цей час жінці вдалося побачити і обійняти сина: “Ми до нього їздили. Це були емоції.. це були здорові емоції, він благав: “Не плач, все добре, я ж вже вдома”.
Про місяці, проведені в російському полоні Сергій воліє не розповідати.
“Він на позитиві, він духом не пав. Коли ми з ним зустрілись, коли обійняли один одного він сказав: «поки ми мовчимо, прийде час – поговоримо. Нічого він мені не розповідає, я нічого не знаю”, — поділилася Галина.
Нині, каже пані Галина, уся родина чекає на повернення Сергія після відновлення в рідний Кролевець.