ЛЮДИ ХОРОШІ – КРАЮ ОКРАСА
КАСКАДЕР – СВОЄЮ РОБОТОЮ ЗАПАЛЮЄ СЕРЦЯ
У попередній розповіді мова йшла про уродженця села Бочечки Дмитра Русанова, який створив у Конотопському районі першу в області приватну ферму, що вирощують благородних оленів. Але цим не обмежується наша цікавість до непересічної, як виявилось, особистості в його обличчі! Дмитро Русанов – людина сучасних європейських поглядів, із впертою наполегливістю досягає наміченої мети, із незламним характером, незвичним світосприйняттям і рідкою професією… каскадера.
Отримавши вищу освіту в Україні, близько 15 років пропрацював за кордоном – в Італії. Брав участь у масових шоу-виставах – лицарських турнірах. Але вважає, що кращої долі, ніж рідна Батьківщина, – немає і не буде. І тут збирається розвивати і втілювати європейські цінності нового господаря на своїй землі. Та про все по порядку…
Дитинство Дмитра навряд чим відрізнялося від багатьох інших хлопців у селі. Його тато Борис родом із села Козацьке, мама Катерина – із Бочечок, де він і провів своє дитинство. Бабуся Любов Данилівна брала його із собою на місцеву конюшню, де він із шести років привчався до тварин. Там завжди збиралося багато місцевих хлопців – близько п’ятнадцяти. Як розподілив конюх (його ім’я Дмитро вже не пам’ятає), у кожного був свій виїзний кінь, за яким доглядали – годували, чистили боки, розчісували гриву і, звичайно, їздили… у сідлі й без сідла, мили в ставку, іноді, бувало, їздили на річку Сейм.
У Сумському обласному краєзнавчому музеї відкрився проект на честь Івана Кожедуба
«Конюшня нас виховувала, навчала самостійності, привчала до праці, гартувала, – розповідає Дмитро Русанов. – Там, серед пацанів, відбувалися всі значні події нашого дитинства, ми проводили там увесь свій вільний час – після школи, у вихідні, тим паче на канікулах, – гарцювали, грали в свої дитячі ігри; ходили на випасання худоби «у нічне» з багаттям, де у вугіллі запікали картоплю; допомагаючи конюху, виконували господарські роботи. Так з дитинства привчалися до праці!
Коли закінчував школу – дуже любив спорт. Звичайно, поставало питання, куди йти, щоб продовжити навчання? Поклик до кінного та інших видів спорту (футболу, волейболу, легкої атлетики, чим займались на уроках фізвиховання), юнацький романтизм зробили свою справу. Тоді новий знайомий хлопець з Конотопа Володимир підказав напрям – Державна академія керівних кадрів культури та мистецтва України. Там була така спеціальність – режисер оригінально-трюкового жанру.
На курс набирали всього 7 чоловік. І Дмитро поступив на навчання, що було дуже цікаве! Окрім учбового процесу брав участь у масовці на зйомці декількох фільмів, зокрема у стрічці «Тарас Бульба», де виконували нескладні трюки: у ході кіношного бою – скажімо, шляхом підсікання, викликали падіння коней нібито від вибуху гармати, падіння козака з коня, немов вбитий чи поранений тощо… Паралельно ходив на Київський іподром, де продовжував тренування майстерності їзди на конях.
Так склалося, що наприкінці навчання, на тренування на іподромі прийшла жінка і запропонувала кому-небуть із хлопців у групі поїхати працювати до Італії у місто Лацизе (Lazise) каскадером у шоу-програмі в Movieland Park. Там нібито один із учасників зламав руку і йому потребувалася заміна. І Дмитро Русанов погодився! Узяв у альма-матер академ-відпустку і вирушив у закордонну нелегку й невідому подорож. Хоча чіткого уявлення не мав, чим саме буде займатись насправді – лише із розповідей…
Але, як кажуть, ризик – благородна справа! Іноді життя саме підносить тобі шанс! А ти вже вибираєш – скористатися ним чи ні!?
На вдачу – пощастило! Дмитру випала саме така робота, займатися якою він мріяв усе життя. Отже на працевлаштування був підписаний контракт.
Знущання над твариною: історія яка шокувала сумчан
Щоб добре уявити собі структуру, власник Movieland Park/у Альфонсо Амікабіле, нині 76-річний чоловік, у далекі часи своєї молодості вирішив присвятити своє життя розважальному бізнесу для містян і туристів не тільки з різних міст Італії, а й всього світу. Спочатку він побудував басейн, створив розважальні майданчики для дітей і дорослих на воді. Потім додались інші атракціони – всілякі гірки, гойдалки, каруселі. Звичайно, запрацювала сфера широкого спектру обслуговування – кафе, ресторани, гостинний комплекс. І нарешті – арена для проведення видовищних костюмованих лицарських турнірів, у яких у лицарських обладунках пішки й на конях змагались учасники шоу – каскадери. Тут залюбки активно та емоційне мають можливість відпочивати усі члени туристичної родини – від малих дітей до дорослих!
Ось у таких шоу й брав участь Дмитро Русанов останні 15 років. Але він не тільки заробляв кошти, а й всмоктував атмосферу туристичної індустрії.
-На сьогодні господар Альфонсо Амікабіле долучає вже третє покоління своєї родословної до цього бізнесу, – розповідає Дмитро, – який тільки-но розвивається й розгалужується, захоплюючи нові сфери і напрями розваг, що приносять дохід. Він забезпечує робочі місця близько 400 працівників у своїй галузі.
Особисто я із Конотопа і району із своїх знайомих запросив на працю на вільні вакансії в цей парк розваг близько 40 фахівців різних спеціальностей. Вони працюють, заробляють кошти для своїх сімей.
На сьогодні багато українців уже встигли помандрувати світом у пошуку заробітків, – ділиться думками Дмитро Русанов. – Вони спостерігали, вивчали, як працюють ті чи інші сфери діяльності за кордоном. Але я впевнений, що 90% із них, як не більше, збирається повернутись додому в рідну Україну, оскільки ніякі заморські країни нам не замінять рідну Батьківщину. Деякі із них на зароблений стартовий капітал мріють у нас реалізувати побачене, втілити в життя, використовуючи отримані знання і навички. Біда нашого суспільства – культурна невихованість, душевна і матеріальна бідність, вандалізм! Ми змінюємо президентів, а не «совкове» відношення.
Маючи генетичний код бідності країни рад, нинішні чиновники перетворюються в хапуг із загребущими руками. Тим не менше з часом у всіх змінюється ставлення до оточуючих – до приїжджих туристів і краян, містян і односельців, сусідів, друзів і товаришів. Це починається з кожного особисто, з виховання з дитинства – прибрати сміття, побудувати лавку…
Нічний екшн сумчанина Дмитра: вчинок справжньої людини
Відчувши власний труд, мозолі, як це нелегко дається – зникне бажання щось поламати. І ці хлопці бажають тут навести лад, впорядкувати свій дім! Необхідно нам самим докласти зусиль, щоб умови життя були такі, як в Європі!
Це наочно видно в новоутворених об’єднаних територіальних громадах, де отримані від податків кошти направляють на очищення ставків, розчищення територій від захаращення кущів і чагарників, роздільний збір сміття. Обабіч доріг, як на трасі Козацьке–Конотоп, з’являються стенди із закликами не засмічувати узбіччя і берегти природу.
Дякувати Богу, у нас є такі господарники, як власник сільськогосподарського підприємства ТОВ АФ «Козацьке» Віктор Гала. Із доходу цього підприємства ремонтуються будівлі соціального значення населеного пункту – школа, клуб, амбулаторія, виросла церква. Подивіться, який світло-музикальний фонтан побудовано ним на центральній площі біля школи! Влітку тут можна було побачити близько 30-40 автівок містян, які приїхали з дітьми просто побачити цей витвір культури!
На Сумщині судитимуть чоловіка, який замовив вбивство батька та сестри
Таких людей, як Альфонсо Амікабіле і Віктор Гала я вважаю найкращими своїми вчителями по життю. У нас є можливості безкоштовно спілкуватись із ними – це джерело корисної інформації, що необхідно належним чином цінувати і отримувати необхідний досвід! Я дякую за підтримку Віктору Галі, що допомагає втілити мою ідею у розбудову ферми з вирощування благородних оленів. Я дуже люблю тварин, тому вважаю, що справа ця не тільки дозволить іншим людям отримувати моральне задоволення від побаченого під час відвідування ферми як частки дикої природи, але вона отримає свій розвиток. Для цього ми плануємо розробити туристично-розважальний напрям. Також розраховуємо на співпрацю з ДАП «Конотопський агролісгосп», директором якого Олег Салов. До речі, нещодавно на південному сході України ми придбали 20 зайців, які будуть випущені у ліси під облік ДАП «Конотопський агролісгосп». А днями тому на фермі народились перші оленята – вони згодом також знайдуть своє місце в лісовому господарстві. Отже життя отримує нові сенси!
І на останок… Як повідомляє Дмитро Русанов, у свої 33-и роки цим часом виходить так, що близько трьох місяців на рік він працює в Італії, інший час – здебільшого на фермі. Має дружину Катерину і 5-річну доньку Поліну, яким хотілося б приділяти значно більше уваги! У Італії ще знаходиться його кінь Дизель (на фото), родом з Аргентини, із яким він пропрацював останні 8 років: «Дизель – мій справжній друг і частка мене. Так, найкращі роки своєї молодості він виступав разом зі мною на арені під фанфари і у світлі неонових прожекторів – запалював серця та купався в оваціях публіки. Зараз він уже в поважному віці і на пенсії він буде доживати тут, разом зі мною, на Конотопщині, – всміхається краєчками губ, але на повному серйозні говорить Дмитро, дивлячись у вічі, – я привезу його сюди, ми друзів не кидаємо!
Павло ЛІХОПІЙ